29 січня Інститут філософської освіти та науки приєднався до Всеукраїнської акції вшанування пам’яті героїв Крут. За день до заходу студактиву зателефонував письменник та друг Інституту Сергій Пантюк та запропонував приєднатися до акції.
Буквально 2 години вистачило, щоб зібрати п'ятнадцять чоловік, яких не злякав холод і час зборів – 7:50 (субота). Іфонівці вчасно прибули на місце зборів, сіли в автобуси та три години ковбасилися дорогою разом із київською інтелігенцію.
 |
| в музеї |
Прибувши до Крут, одразу увагу привернули прапори політичних партій та велка кількість людей. Особисто мені не подобається, коли такі заходи використовують, як піар для партій. Хтось їде, щоб вшанувати пам'ять загиблих, а хтось, щоб постояти з прапором та заробити грошей. Але, як кажуть, кожному своє.
ІФОН відвідав меморіальний музей, зняв шапки біля пам’ятнику загиблим. Ніхто не говорив пафосних промов, кожен залишився зі своїми думками… тривожними думками…
Після цих простих жестів ми повернулися до дому.
Від себе хочу додати. Часто представників мого покоління питають: чи здатні ви на подібні вчинки? Закрити тілом дуло гармати, вийти на бій, як студенти, що загинули під Крутами? Питають, щоб почути: звісно так! Відповідь, якій не повірить той, хто запитував, й той, хто відповідав.
 |
| читання поезії, що присвячена героям, під час дороги до Крут |
А якби вам сказали завтра померти? Ви померли б? Розсталися зі своїм життям? І не кажіть мені, що ви не боїтесь смерті…
Так, моє покоління не бачило війни, не воювало, не робило подвигів, не віддавало своє життя за Батьківщину. Нам важко дати відповідь на запитання, чи віддали б ми своє життя, адже в такій ситуації ми не були.
Але я впевнена на 100 відсотків, що сьогоднішнє покоління не менше любить Україну, ніж всі, хто був до нас.
На мою думку, треба будувати країну в якій не буде ситуацій, коли треба буде влаштовувати бої між 300-ма дітьми та 4-ма тисячами дорослих…
Можливо, це утопія. Та я впевнена, що війною миру не здобдеш.
Фото - Іра Мороз
Текст - Ольга Гончар
Нагадаємо: бій під Кру́тами — бій, що відбувся 16 (29) січня 1918 року на залізничній станції Крути під селищем Крути та поблизу села Пам'ятне, за 130 кілометрів на північний схід від Києва. Цей бій тривав 5 годин між 4-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та 300-ми київськими студентами, що захищали підступи до Києва. У перебігу військових дій бій вирішального значення не мав, — та у свідомості багатьох особливого значення набув завдяки героїзму української молоді, яка загинула в нерівному бою біля Крутів. (uk.wikipedia.org)
Ай маладци..!)
ВідповістиВидалити