вівторок, 15 лютого 2011 р.

Жовті лосини та кольорова стінка або «Кенідс Брайтц + ІФОН»



 Хто така Кендіс Брайтц? Її відносять до сучасних художників і фотографів, хоча сама вона просить називати  її митцем.
Дещо цікаве про Кендіс. Вона любить кішок, обожнює борщ та кольорові шкарпетки, має по два пірсинга в кожному вусі, дуже чуттєва до зовнішнього шуму і бажає  бути кремованою після смерті.
Ці та багато інших цікавих фактів й думок могли дізнатися усі бажаючі студенти та гості, що прийшли на зустріч з Кендіс, яка відбулася 8 лютого в приміщенні гуманітарного корпусу. 

 Переконалися вони також в неординарності і навіть певній екзотичності гості. Брайтц зразу завоювала симпатію аудторії своєю відкритою посмішкою.
Розмова мала діалогічний характер. Основною метою зустрічі було запрошення прийняти участь у авторському проекті художниці "Ти + Я". Суть його полягає в тому, що будь хто,  незалежно від того художник це,  чи просто творча людина, протягом певного терміну може створити портрет художниці так, як саме він її уявляє. Кендіс не стоврювала жодних обмежень по техніці чи жанру виконання, і у свою чергу обіцяла відповідний портрет десятьом учасникам від неї, щоб таким чином завершити діалог між ними.
Даючи інтерв’ю для Пінчук арт - центру, Брайцт так описала свій проект: «З одного боку, ця робота буде частиною групи автопортретів, а з іншого – стане спробою дослідження мистецьких засобів портретування в сучасній Україні. Автопортрет розглядуєтьс як погляд всередину, мається на увазі, що художниця має привілейований доступ до самої себе і унікальну можливість вираження своєї сутності. Ця ідея буде поставлена з ніг на голову у  автопортреті для Києва: аніж намагатися надати вам той образ, якою я себе уявляю, я запрошую спільноту незнайомців колективно зобразити мене».
Але звідки зявилася сама ідея такої акції?
Як розповідала сама Кендіс на зустрічі, для неї: « мистецтво -  це засіб спілкування. У наш час візуальне мистецтво дуже забруднене. Різні відео, цифрові зображення, постери - вони не сприяють розвитку людини, а лише засмічують особистість. Проте воно є доступним, і таким чином я можу доносити до людей певний сенс, спілкуватися з ними через свою творчість».
Особливо її приваблює у мистецтві те, що митець може не дотримуватися існуючих правил, а слідувати власним. «Дуже приємно що ми не математики, не техніки, і не повинні притримуватися лише одного правила. Мистецтво – це створення нової реальності, а для цього необхідно ламати існуючі правила та канони».
Філософам та культурогам (що вже казати про дизайнерів), припали до душі такі думки. Полюбляючи блукати (читай  - вивчати) як у власних роздумах, так і поринаючи в ідеї інших, вони не цураються нічого нового, а обмеження часто сприймають як дещо відносне.
Після спілкування в аудиторії, студенти відвели Кендіс до «духовного центу» нашого інституту – кольорової стіни, де бажаючі могли з нею пофотографуватися, і навіть взяти автограф. Художниця, яка попередньо відвідала три київські університети, мала змогу переконатися, що наш найвеселіший. Після зустрічі залишилися найприємніші враження. Хочеться подякувати всім студентам та викладачам, які посприяли створенню цієї атмосфери. Сподіваємось, що ця весела і талановита людина завітає до нас ще, а ми в свою чергу знайдемо чим її вразити.

Фото та текст - Світлани Войцеховської




Немає коментарів:

Дописати коментар