Закінчився Шостий «Фестиваль релігійного мистецтва», який вже вкотре проводиться на базі ІФОНу ініціативною групою. Але з плином часу відзначимо і про плин самого Фестивалю.
«Фестиваль релігійного мистецтва» вперше був проведений на базі університету імені Тараса Шевченка, але останніми роками він прописався у стінах Драгомановського університету. Захід у свій час викликах хвилю зацікавленості, зала була заповнена поціновувачами релігійного мистецтва, гостями з інших університетів, а головне студентами нашого вишу. Хол актової зали постійно був заповнений людьми, виставки в приміщенні відбувались щодня і з ними постійно хтось знайомився. Згадується і те, що всі заходи відбувались з 12 години і тривали до сьомої вечора. І так щодня… Було.
І ось 21-25 лютого цього року вже вшосте відбувся фестиваль і вже в котрий раз постійні глядачі заходу мали можливість побачити одні і ті ж самі колективи (хор регентського відділу Інституту мистецтв НПУ, Шатлик, «Хіллсонг» та ін.). І навіть кришнаїти цього року вирішили особливо не виокремлюватись, хоча завжди брали кількістю, мантрами і своєю кухнею. Цього ж року з останнього вони привезли лише пиріжки та чай. Але виглядало це не як знайомство з іноземною кулінарією, а обід для голодних студентів у п’ятничний вечір. Хоча раніше захопленню від чудернацьких страв під мантру про Крішну не було меж. Невже кришнаїти їдучи на фестиваль щось відчули?
І чи очікували вони на холодну залу, де було настільки холодно, що навіть директор Інституту після відкриття прихворів і наступні дні постійно запитував чи вдалось щось зробити аби в залі температура повітря була вищою. Відзначимо, що це не є недоліком організаторів, бо, на жаль, не завжди можна зробити так, щоб певні служби нашого університету зрозуміли важливість заходів і відреагували вчасно і ефективно. А захід же потрібний! Назвати подібні заходи в Україні вкрай складно, тому не дивно, що ФРМ потрапив до переліку заходів на підтримку проектів та резолюцій ЮНЕСКО.
Довіра ЮНЕСКО покладає велику відповідальність на організаторів, але тут ми зустрічаємось з розумінням того, що фестиваль починає старіти і потрібно щось з цим робити. Завітавши в актову залу складно побачити різницю між цим же фестивалем зразка 2009-го чи 2010-го року. Хоча зараз 2011-тй рік і організатори вже говорять про Сьомий ФРМ у 2012 році. Сподіваюсь, що лінія даної статті зможе направити інтенції оргкомітету в нове русло (не кажу про інше, але хочеться чогось НОВОГО).
Також в кулуарах звучали думки щодо браку кіномистецтва цього року. Хоча тут проблема полягає в іншому: як розподіляти п’ять днів фестивалю – за релігійними ознаками чи жанрами мистецтва? Тому думаю, що тут доцільно було б чергувати ці два формати проведення фестивалю – один рік за жанрами мистецтва, а інший – за релігійними ознаками. Загалом, так і робиться.
Невирішеною також до сих пір є питання участі студентів в якості глядачів. Переривати навчальний процес не можна і практика показує, що якщо відпускати студентів на захід, то з груп доходять лише кілька людей, а інші йдуть з університету. Але в той же час якщо студенти не можуть брати участь у заході, який відбувається у стінах університету, то наскільки доцільно його проводити?
Виникають ще роздуми щодо оргкомітету. Незважаючи на список у дві сторінки, фестиваль пройшов завдяки лише кільком людям, які взяли на себе таку сміливість і тут потрібно віддати їм належне і подякувати. Але команда не може складатись з великої кількості людей, тоді відбувається розпорошення зусиль і відбувається втрата відчуття відповідальності.
І наостанок повторю, що час минає. «Все тече…», – казали в давнину і були праві. Сьогодні ж час спливає ще швидше і потрібно постійно тримати руку на пульсі нових тенденцій і актуальність повинна полягати не в тому що «такого більше ніде немає», але й в здатності здивувати і утримати глядача. Здивуйте, будь ласка, глядача в наступний рік!
«Фестиваль релігійного мистецтва» вперше був проведений на базі університету імені Тараса Шевченка, але останніми роками він прописався у стінах Драгомановського університету. Захід у свій час викликах хвилю зацікавленості, зала була заповнена поціновувачами релігійного мистецтва, гостями з інших університетів, а головне студентами нашого вишу. Хол актової зали постійно був заповнений людьми, виставки в приміщенні відбувались щодня і з ними постійно хтось знайомився. Згадується і те, що всі заходи відбувались з 12 години і тривали до сьомої вечора. І так щодня… Було.І ось 21-25 лютого цього року вже вшосте відбувся фестиваль і вже в котрий раз постійні глядачі заходу мали можливість побачити одні і ті ж самі колективи (хор регентського відділу Інституту мистецтв НПУ, Шатлик, «Хіллсонг» та ін.). І навіть кришнаїти цього року вирішили особливо не виокремлюватись, хоча завжди брали кількістю, мантрами і своєю кухнею. Цього ж року з останнього вони привезли лише пиріжки та чай. Але виглядало це не як знайомство з іноземною кулінарією, а обід для голодних студентів у п’ятничний вечір. Хоча раніше захопленню від чудернацьких страв під мантру про Крішну не було меж. Невже кришнаїти їдучи на фестиваль щось відчули?
І чи очікували вони на холодну залу, де було настільки холодно, що навіть директор Інституту після відкриття прихворів і наступні дні постійно запитував чи вдалось щось зробити аби в залі температура повітря була вищою. Відзначимо, що це не є недоліком організаторів, бо, на жаль, не завжди можна зробити так, щоб певні служби нашого університету зрозуміли важливість заходів і відреагували вчасно і ефективно. А захід же потрібний! Назвати подібні заходи в Україні вкрай складно, тому не дивно, що ФРМ потрапив до переліку заходів на підтримку проектів та резолюцій ЮНЕСКО.
Довіра ЮНЕСКО покладає велику відповідальність на організаторів, але тут ми зустрічаємось з розумінням того, що фестиваль починає старіти і потрібно щось з цим робити. Завітавши в актову залу складно побачити різницю між цим же фестивалем зразка 2009-го чи 2010-го року. Хоча зараз 2011-тй рік і організатори вже говорять про Сьомий ФРМ у 2012 році. Сподіваюсь, що лінія даної статті зможе направити інтенції оргкомітету в нове русло (не кажу про інше, але хочеться чогось НОВОГО).
Також в кулуарах звучали думки щодо браку кіномистецтва цього року. Хоча тут проблема полягає в іншому: як розподіляти п’ять днів фестивалю – за релігійними ознаками чи жанрами мистецтва? Тому думаю, що тут доцільно було б чергувати ці два формати проведення фестивалю – один рік за жанрами мистецтва, а інший – за релігійними ознаками. Загалом, так і робиться.
Невирішеною також до сих пір є питання участі студентів в якості глядачів. Переривати навчальний процес не можна і практика показує, що якщо відпускати студентів на захід, то з груп доходять лише кілька людей, а інші йдуть з університету. Але в той же час якщо студенти не можуть брати участь у заході, який відбувається у стінах університету, то наскільки доцільно його проводити?
Виникають ще роздуми щодо оргкомітету. Незважаючи на список у дві сторінки, фестиваль пройшов завдяки лише кільком людям, які взяли на себе таку сміливість і тут потрібно віддати їм належне і подякувати. Але команда не може складатись з великої кількості людей, тоді відбувається розпорошення зусиль і відбувається втрата відчуття відповідальності.
І наостанок повторю, що час минає. «Все тече…», – казали в давнину і були праві. Сьогодні ж час спливає ще швидше і потрібно постійно тримати руку на пульсі нових тенденцій і актуальність повинна полягати не в тому що «такого більше ніде немає», але й в здатності здивувати і утримати глядача. Здивуйте, будь ласка, глядача в наступний рік!
Сергій РУСАКОВ
Немає коментарів:
Дописати коментар