Буддизм як наука про розум

5 жовтня в Інституті філософської освіти і науки проводилась незвичайна лекція, вона не була обов’язковою, але навчальна аудиторія була вщент заповнена. Лекцію проводили дві людини, які говорили одне й те саме, але різними мовами. Причиною цього стала зустріч з американцем Біллом Карелісом, що прочитав для усіх бажаючих лекцію на тему "Буддизм як наука про розум". Для того, щоб усі слухачі, а не тільки знавці англійської, змогли щось зрозуміти, був присутній перекладач. Саме через нього до наших умів та сердець доходили крупиці знань, які нам ніс лектор.

 

Білл Кареліс практикує сидячу медитацію з 1972 року, а з 1977 почав навчати цьому інших. Він отримував і надалі отримує вчення багатьох майстрів медитації, що представляють школи тибетського буддизму Карма Каг’ю та Нінгма.

Протягом останніх 17 років пан Кареліс багато подорожує, ознайомлюючи з буддійськими методами широку громадськість. Це був уже третій його візит в Україну.

За словами Білла Кареліса, буддизм – не тільки теоретичне, і зовсім не абстрактне вчення. Воно стосується кожного з нас і потребує практики. Головною його ідеєю є дослідження стану власного розуму. Чому? Кажуть, щоб пізнати світ, потрібно пізнати себе, а зробити це можна проаналізувавши свій розум. Буддисти стверджують, що у цьому допомагають практики сидячих медитацій. Проте, як зауважив пан Кареліс, наше класичне уявлення про медитацію є глобальним непорозумінням. Метою не є звільнення від усіх думок, як більшість звикли вважати, адже це – придушення думки чи емоції. Потрібно не придушувати, а навпаки, зловити думку, відчути її на смак, і... відпустити. Це допомагає гармонізувати свій внутрішній світ, потоваришувати з самим собою, а особливо зі своїми негативними емоціями. Тоді стає набагато легше проявляти почуття. Які б думки не приходили у голову під час медитації, це показує, що дослідник стає об’єктом дослідження, зустрічається з самим собою. На ці кілька хвилин ми намагаємось не привносити нічого у свій розум, а дати йому проявити себе. Це і робить медитацію незвичайною.

Олександр Старніков: "Щодо медитацій, я вважаю, що це правильно. Намагання звільнитись від думок це, у якісь мірі, слабкість. Бог створив нас для того, щоб ми жили, щоб ми відчували, а не уникали відчуттів".

Ще одна користь від медитацій, це звільнення від свого "его" – тенденції все присвоювати, гніву, агресії, пристрастей чи прив’язаностей. Що ж робити, якщо ми звикли завойовувати території, ігнорувати світ? Згідно з буддизмом, можна перетворити ці тенденції. Є така річ, як відкритий момент розуму. Той момент, у який ми синхронізуємося, відчуваємо гармонію з самим собою, оточуючими, світом. Насправді, ці моменти трапляються повсякчас, просто помічаємо ми їх рідко. Наше его одразу хапається за них двома лапами і вони зникають. Суть медитації у тому, щоб розкрити, втримати ці моменти.

Як виявилось, сучасний буддизм соціально орієнтоване і дуже демократичне вчення. Воно не закликає до усамітнення, заглиблення в себе, а навпаки, до активної взаємодії з самим собою, зі світом, до проживання своїх емоцій і вільного їх вираження. Окрім того, як сказав сам Білл Кареліс, не обов’язково бути буддистом, щоб практикувати сидячу медитацію.

Після закінчення теоретичної частини, перейшли до практичної. Ми отримали інструкції по медитації і на кілька хвилин відчули себе учнями Будди. Після медитацій перейшли до запитань. Їх виявилось надзвичайно багато, присутніх цікавили деталі щодо медитацій, класичних уявлень про буддизм та подробиці досвіду самого пана Кареліса. Він залюбки відповідав на усі запитання, тому після закінчення лекції його ще довгенько не відпускали.

Кажуть, що ніщо не проходить безслідно. Навіть муха не може сісти на нас так, щоб хоч трохи на нас не вплинути, не кажучи вже про такі потужні лекції. Я впевнена, усі ми щось дізнались чи усвідомили. Хтось, можливо, знайшов у цьому себе, а хтось зрозумів, що у нього інший шлях.

 

                                                                               Євгенія НІКІТЧУК