Молодість: спроба визначення поняття.
Що таке молодість? Пора, що досить швидко минає? Епоха пошуків сенсу життя? Роки ілюзій? Час потенційних можливостей? Хвилини роздумів для прийняття найважливіших рішень? Секунди, що миттєво перетворюються на тисячоліття, очікування посмішки?Що таке молодість? Пора невирішених проблем? Епоха відкриття материків власної чуттєвості і озер глибокої підсвідомості з детальним нанесенням їх на карту життя? Роки боротьби зі світом за право бути собою? Час, проведений безцільно, з справедливим переконанням, що його вдосталь, бо пам’ятаєш стару ірландську приказку про те, що коли Бог створював час, він його створив достатньо? Хвилини «неспілкування» з можливими коханими на станціях метро, в переходах, на сходах ескалаторів? Секунди перед стартом чи то надій чи безнадійних побачень…
Що таке молодість? Пора розвитку внутрішнього потенціалу і реалізації життєвої програми? Епоха становлення індивідуальності і руйнування будь-яких стереотипів? Роки утвердження власної незалежності: фінансової, територіальної, інтелектуальної? Час, що науковці характеризують, сухо і безбарвно, як певну біологічно універсальну фазу життєвого циклу людини з конкретними віковими рамками до 30, інколи до 35, років? Хвилини першого кохання, «глобальних» розчарувань і грандіозних обіцянок? Секунди панічного страху перед майбуттям?
Молодість – це завжди складно, і на превеликий жаль, ця тремтлива і непевна «біологічно універсальна фаза», яку проходить з різними ускладненнями, рецидивами і надбаннями кожна людина, дуже швидко минає, залишаючи в душі приємний присмак втрачених ілюзій.
««Час минає», звикли казати Ви. Час стоїть, минаєте Ви» - так, говорять, записано в Талмуді.
Дивно, але старше покоління, мабуть, починаючи з Сократа, який ще у V ст. до н.е., прагнучи пробудити у молоді бунтарський дух та прищепити бажання вчитися ставити питання і шукати відповіді на них, відзначав погані манери і втрату молодим поколінням поваги до авторитетів, до старших, та Гесіода, який втрачав будь – які надії відносно майбутнього своєї країни, якщо тогочасна молодь візьме до своїх рук важелі влади, бо молодь та «невыносима, невыдержана, просто ужасна», продовжує традиції тотальної критики молоді, не помічаючи, що молодь - різна, забуваючи, що самі теж були колись молодими.
І ця вічна критика – від бабці біля «парадного» до політика на високій трибуні – постійна, методична, науково обґрунтована, одягнена у шати соціологічних досліджень, власних комплексів і політичних «викликів».
Критика – явище нормальне, звичне, навіть життєво необхідне, інколи…
Ми – різні!
Вчимося і працюємо, самовдосконалюємося і втрачаємо цікавість до реального життя, залишаючи безцінні хвилини свідомого існування в інтернетівській павутині, маскуючи безмежну самотність у блогах та на сторінках «Контакту», закінчуємо ВУЗи та коледжі, і отримавши дипломи, поповнюємо ряди тимчасово непрацюючих, роками працюємо без офіційного оформлення і наймаємо житло у столиці, бо в малих містечках і великих селах суцільне, явне і приховане, безробіття, закохуємося і страждаємо, робимо кар’єру, об’єднуємося у партії і союзи, потайки відвідуємо психоаналітиків і тренінги розвитку креативності, народжуємо і прагнемо-прагнемо духовно і матеріально збагатитися: заробити на нові черевики, гламурне лахміттячко, квиток до театру, на яхту, власну квартиру, авто, відпочинок на Мальдівах чи Балі…
Ми – різні! Часи – різні!
Оскар Уайльд писав: «Душа народжується старою і поступово молодшає. Це комедійна сторона життя. Тіло народжується молодим і поступово старіє. Це сторона трагедійна».
Здається, на межі комедій і трагедії і є час молодості, епоха створення ілюзій, пора відкриттів і пізнання, хвилини розпачу і секунди найвищої насолоди…
Радіймо і шануймося, бо молоді!
Шануймося і радіймо, бо були молодими!
Час минає! Час минає? Чи минаємо ми?
Немає коментарів:
Дописати коментар