«ХОЛОДНО» - «ондолоХ», або СТРАШНО!!!
Не живе щастя у далеких країнах і в небачених містах,
і в тобі самому - умій тільки ним користуватись.
(Валерій Шевчук)
Хто про що, а я про страх…Не знаю, як хто, а я боюся… Реально боюся зими. І з цим нічого не можу вдіяти.
Навкруги існують безліч страхів: страх темних вулиць, самотніх вечорів і похмурих ранків; страх павуків і жаб (не важливо – чи «тих, що душу людську давлять», чи «тих, хто квакає у сутінках вологих»); страх не відповідати сподіванням рідних, страх не відповідати власним сподіванням, страх дії і «бездії»; страх втрати грошей, роботи, влади, життя; страх залишитися без копійки «на чорний день», без нормального місця на кладовищі, без субсидії, пенсії, стипендії; страх перед новими правилами і законами, страх перед іспитом і кабінетом стоматолога, страх перед Божою карою чи любов’ю…
Кожен чогось боїться, хтось – понеділка, бо треба починати новий робочий тиждень, або, банально починати «нове життя», хтось – вівторка, пам’ятаючи доларовий обвал, хтось – п’ятниці, бо знову немає з ким піти на вечірку, хтось – неділі…
Хтось боїться, або боявся…Хтось свій страх викохує, підгодовує, плекає, носиться з ним, як з писаною торбою, трансформує, вимальовує; хтось воює з ним все життя, старанно маскуючи його; хтось йде з ними до лікарів та психологів, а хтось перетворює свій страх на рушійну силу саморозвитку і самовдосконалення…
Я боюся зими…Холодного вітру, слизької дороги, мокрих ніг і заледенілих вій, закоцюблих рук, безбарвності, сірих відтінків снігу…
Вчені зареєстрували одну надзвичайну хворобу, що вона може стосуватися кожного, захворіти нею можливо лише взимку - це систематична зимова «хандра», адже холодно, мороз, сніг, все навкруги замерзає і поринає у довгий зимовий сон, вся природа затихає, настає фаза відпочинку, фаза підготовки до весни, літа, коли знову почнеться рух .
Зима – це сон, це спокій, це непорушна тиша, перед весняним повнозвуччям і кольоровим розмаїттям…А я боюсь і прагну одночасно і спокою і тиші.
Але все ж, можливо, варто дійсно зупинитися , набрати повні груди холодного повітря, щоб все всередині заморозилось, і разом з цим холодом забути всі буденні проблеми, щоб по-новому почати рух завтра (весною).
Дивна пора – зима! Вона спонукає нас до спокійної ходи (і вулицями промерзлого міста – ожеледиця - не побіжиш (!), і манівцями власної душі – «холодно») , надає нам нові повноваження аналітика і фантазера (Новий рік – свято, підводимо підсумки і накреслюємо нові плани), змушує по-іншому подивитися на світ, очиститися і завмерти, щоб оновленими зустріти нову весну.
Але, ми дійова частина природи, яка має діяти постійно у суспільстві. Ми ніби заключили із природою спільний договір: зимою - природа відпочиває, ми продовжуємо працювати, а влітку - ми відпочиваємо, а природа працює. Ми єдині і нерозлучні. Маємо весь час перебувати у гармонії, адже лише прислухавшись до керувань світу, можливо почуватись своїм у всіх своїх справах . Як це зробити, коли реально боїшся зими?
А холод спіймав нас на гарячому ! І зима прийшла раптово!!! Як завжди!!!
Згадаймо, ще тиждень тому, ми могли ходити просто у легеньких кофтинках, а сьогодні - ми вже біжимо швиденько до першої кав’ярні, або до дому, щоб зігрітись та випити гарячого чаю з медом (або кави), щоб, загорнувши теплим пледом ноги, у ностальгічному пориві перегортати літні фото, забуваючи про минулу задуху і бажання прохолоди…
Я боюсь зими і ледве доживаю до весни, щоразу з острахом і любов’ю вітаю перший зимовий день і безмежною радістю проводжаю останній …
Приєднуйтесь! Святкуймо разом перший день зими !
Марійка Розпутна
Немає коментарів:
Дописати коментар