15 хвилин до НОВОГО РОКУ

Дорогі ІФОНівці, прийшовши у Вашу дружну сім’ю, я хочу виконати місію дівчини з цієї історії. Я хочу, щоб в Новому році наш колектив став найдружнішим та найвеселішим. Щасливих Вам свят, гарних канікул і не сваріться з близькими, тому що вони вас дуже люблять.

Корнєєва Таня 14-ку

 Одного разу під Новий рік з одним моїм товаришем (будемо називати його Сноу) сталася цікава історія, яку можна розповідати довго-довго, але не варто, тому що вона втрачає свою атмосферність.

Сноу посварився з друзями в новорічну ніч, а його батьки знаходилися в іншому місті. Гучно закривши двері, хлопець пішов на вулицю. Час зупинився. Вогні міста більше не блимали. Усе стихло. Лише сніг, великими та лапатими сніжинками падав на землю. Враз ці сніжинки стали більшими і закрутили мого товариша у сніжному вальсі. Чим більше кружляв сніжний вернісаж, тим більшу свободу відчував Сноу. Випадково він глянув на годинник. П'ятнадцять хвилин до Нового року…

- Смішно! Дуже смішно! Усі мої друзі та знайомі вже святкують, лише я тут. Чудово!

- Не тільки ти тут…За деревом стояла дівчина в білому вбранні. Вона мала ясні сині очі, що світилися на фоні білого сніжного пейзажу. Красива, але дуже холодна.

- Ще я тут. Знаєш, колись я також образилася і утекла за п'ятнадцять хвилин до Нового року. Тепер я живу тут. Ось за цим деревом. І кожного року я бачу як люди сваряться. Мені боляче. Я не можу пояснити кожному, що означає зникнути, піти у новорічну ніч. Це справді чарівна ніч, коли кожне бажання здійснюється насправді. Тієї ночі, багато-багато років тому, коли ще не були цих всіх будинків, тут стояв густий темий ліс. Зараз від нього залишилася лише моя ялинка. Я втікла до лісу тієї ночі й більше ніколи не змогла повернутися. Кожного року я живу лише 15 хвилин, а потім зникаю. Кожного року я бачу як сваряться діти та батьки, хлопці з дівчатами, друзі, але я намагаюся зробити так, щоб все було добре, зробити всіх щасливими. З тобою все складніше...Ти надто схожий на мене. Ти не хочеш Нового року, тому дай мені руку, я дещо покажу .

Хлопець дав дівчині руку і вони почали кружляти разом зі снігом. Летіли далеко-далеко і Сноу бачив все своє життя, бачив як люди готуються до свята. Він бачив друзів, які збиралися йти його шукати, адже без нього немає свята. Без їх найліпшого друга.
-Я зрозумів, відпусти мене...

Відкривши очі, Сноу побачив себе та дівчину за деревом. Вона щасливо посміхалася і тримала в руках подарунок.

-Тримай – це тобі від мене, і біжи скоріше, а то запізнишся. Щасливих свят. Бувай.
Дівчина зникла, а хлопець побіг додому.

Коли я розкрив подарунок від таємничої незнайомки, я побачив годинник. Це був дуже дивний подарунок, адже годинник не працював у звичайні дні. Він працював лише 31 грудня за п'ятнадцять хвилин  до Нового року.