Графік чергування студентів академічних груп № 14, 24, 34
Перша зміна (8.00 – 12.20)
За останній рік студентське життя в Інституті і в університеті стало дещо сірим. Нажаль, певні традиції останінм часом призабулись, тому слід звернути на них увагу і адаптувати до реалій сьогодення. Адже вони закладались, коли Інститут мав невеликикй колектив, а сьогодні це потужний навчалньий підрозділ. В нашому Інституті закладені дуже потужні традиції ,які охоплюють різні галузі - наука, впровадження освітніх проектів, виставки, поїздки тощо.
Нещодавно культурологічна секція Студентського наукового товариства нарешті прокинулася. Вона провела свій перший захід – перегляд фільму «Аmerican beauty» режисера Сема Мендерса. Досить незвичайний сюжет, цікаві режисерські прийоми, хороша гра акторів, приємна культурологічна компанія (на заході були присутні студенти та викладачі культурологи) – усе налаштовувало на релакс та плідне обговорення. А як же інакше, якщо модератором була Ольга Олексіївна Кирилова. ![]() |
| Марійка Щасливогодня-Розпутна |
![]() |
| Антон Дробович |
![]() |
| Антоніо |
Ольга Іванченко: ІФОНівський блог, це великий крок уперед. В наших силах змінювати світ і зараз ми можемо це робити за допомогою наших публікацій. |
![]() |
| Настя Печериця |
| Даша |
| З Капрановим |
| 5 тиждень мистецтв |
![]() |
| перформанс |
Я задавала таке ж питання, коли поряд був ти в стані програшу перед розширеною свідомістю, коли влаштовувала чергову революцію, коли лаялась із відділом освіти, коли працювала журналістом, коли сиділа у відділку міліції, коли йшла додому дуже пізно, чи дуже рано, коли отримувала золоту медаль та диплом кухаря, коли багато говорила, причаровувала людей, коли загубилась серед карпатського лісу, реєструвалась вконтакті, пила чай з ким треба й не треба, закривалась у кімнаті, малювала на стінах, зустрічала самотні сонячні ранки на дахах, прокидалась сама й не сама…
Народжували мене у пологовому будинку №Х. Я тісно пов’язан(ий; а) зі своєю мамою, тому коли боліло їй, мені також боліло. Я відчува(в; ла) її страждання, коли вона мене народжувала. Це дуже боляче. Тебе немов відривають від чогось знайомого, прекрасного, теплого і ніжного, того, у чому ти протягом дев’яти місяців жив. Я дуже хоті(в; ла) полегшити страждання своєї мами, і як тільки я про це подума(в; ла), мене осліпило світлом, надзвичайно яскравим. Я крича(в; ла)… мені незатишно. Але раптом все минулось. Я заспокої(вся; лась). Мама теж. Все наче добре…
Мої нові черевики шаркали по старих дошках, що були колись новою паркетною підлогою в моєму старому будинку. Я застигав у напрузі щораз, коли шум моїх кроків голоснішав, та озирався навколо. Я все ще думав, що хтось може зайти в цей занедбаний будинок. Чому я сюди прийшов? Тому що втомився від людської безглуздості. Я не той, хто може легко викинути це з голови. Забравшись у кут моєї колишньої кімнати, я сів і закрив очі. Мені уявлялося, що все те, що недавно відбулося,– сон, що я нічого ніколи не бачив. Ніколи. Серце поступово сповільнювало свій ритм, і я нарешті відчув свіжість повітря. Стало прохолодно, вітер пробивався крізь забиті дошками віконні дірки. Мої губи невиразно наспівували давно забуту пісню. А я починав плакати.![]() |
| я - не це тіло |
Мало хто знає, що в Києві знаходяться три незвичайних кладовища: обчислювальної техніки, кранів та танків. Вони розташовані у різних районах, і знайти їх без спеціальних підказок досить складно. Охороняються державою. Оточені високим парканом. Та це, напевно, вас не зупинить.