Есеї - Антон Корнілов "Життя тривалістю 65 секунд"

Твір присвячується усім небайдужим до життя немовлят.

Це есе є повністю вигаданим.

Будь – який збіг з реальністю є цілком можливим.

Моє життя, як і ваше, почалося з кохання. Так, я бу(в; ла) очікуваною дитиною, але прожив я недовго, всього 65…

Народжували мене у пологовому будинку №Х. Я тісно пов’язан(ий; а) зі своєю мамою, тому коли боліло їй, мені також боліло. Я відчува(в; ла) її страждання, коли вона мене народжувала. Це дуже боляче. Тебе немов відривають від чогось знайомого, прекрасного, теплого і ніжного, того, у чому ти протягом дев’яти місяців жив. Я дуже хоті(в; ла) полегшити страждання своєї мами, і як тільки я про це подума(в; ла), мене осліпило світлом, надзвичайно яскравим. Я крича(в; ла)… мені незатишно. Але раптом все минулось. Я заспокої(вся; лась). Мама теж. Все наче добре…

Життя промайнуло перед моїми очима надзвичайно швидко. Народився я хлопчиком. Мені дали ім’я. Я ріс, вчився, пізнавав цей світ, перші розчарування (в мене забрали іграшку), перші перемоги. Я розвивався: пішов у дитячий садок, завів друзів (тоді вони були справді друзями). Потім школа: перші двійки та п’ятірки, перші синці, перші досягнення. Я не був першим, просто для мене це було вперше. Кохання, іще кохання, інститут, робота, весілля, діти, діти, ще робота, і онук!
Я бачу торт із написом «65 років моєму дідусю», я плачу не від горя, а від щастя, бо це і є справжнє щастя. Так, я з гордістю промовляю: « Я ЩАСЛИВИЙ»… я в ейфорії, це мій своєрідний наркотик, я в екстазі, я… я… потребую води, хоча ні, повітря, повітря, ПОВІТРЯ… пізно.

Вони плачуть, я дивлюсь на них. Вони не розуміють, що я тепер вільний, хоч радше був би закутий разом з ними. НАЗАВЖДИ. Я не можу без вас. Це – нечесно.

Моє життя, як і ваше, почалося з кохання, але закінчилось воно стражданням. Моє життя промайнуло, як блискавка під час грози. Я нічого не встиг. Я… а що я? Мене немає, хоча ні, пам'ять про мене є. Отже…

Я існую!!! Маааааамооооооооооо, я живий!!! Подивіться хоч хтось на мене!!! Я тут! Люди! БЛАГАЮ ВАС!...... не чують.

За своє життя я нічого не встиг, бо прожив я недовго: всього 65 секунд.