"ВІДНОВЛЕННЯ ПАМОЛОДІ" Антон Дробович

Антон Дробович

Не дивлячись на досить неоднозначну славу попередньої «Памолоді», у цьому відновленому виданні, на мою думку,  в кілька разів відчутніше життя і воно ближче до студентства. Немає номенклатурних та формалізованих текстів, немає мертвонароджених сюжетів «для годиться», або «згадати потрібну людину», нема роздування якихось нікому не цікавих фантомних заходів і взагалі всього того, чим часто зловживали (-ють) університетські видання.

Приємно здивував рівень авторів: не знайшов інфантильних сюжетиків жж-шного зразка та літературних кавалків для заповнення пустот на шпальтах. Загалом, авторський колектив досить строкатий, але загальне враження складається позитивне – люди з живим розумом та відкритим світоглядом. Переважна частина сюжетів воліє виходити задумом за межі університетських стін, але без надмірних польотів. Тобто, зберігається золота нитка актуальності. Так, інтерв’ю з юним кобзарем гармонійно поєднує глобальне та драгомановське, стаття про театр «Вавилон» живо інформує та запрошує до співпраці, а матеріали про Пауля Целана та Гната Юру мало того, що несподівано тішать ерудицією авторів, то й невимушено заповнюють пробіли в освіченості майбутніх педагогів.

Заслуговує поваги спроба створення постійних рубрик, хоча вони і викликають дещо плутані асоціації. Доброго слова варті відгуки про Гогольфест та Форум видавців, бо про такі акції найцікавіше скаже саме студентська молодь, хоча на момент виходу газети це вже достатньо застаріла інформація. Наприкінці переліку позитивів слід відзначити активну громадську позицію авторського колективу – згадали про «Революцію на граніті», яка досить довго була в забутті, а зараз знов привертає увагу молоді, не оминули увагою протестні акції з приводжу постанови № 796. Навіть дивно констатувати, але «Памолодь», на мою думку, дійсно відчуває тренди студентської осені 2010 року. В одному номері короткий зміст прикметних подій сезону разом з пристойною кількістю локального патріотизму.

Тепер про недоліки. Дуже сумнівний дизайн логотипу-назви газети. Мало того, що «молода гілочка» виглядає наче пластмасова, так ще на тлі чорних літер стає схожим на панахидний вінок. У частині оформлення шпальт нічого зауважити, якось не запам’яталось, бо змістовні сюжети заволоділи увагою. Про фотографії та ілюстрації також можна сказати,що вони тьмяні, хоча зустрічаються і вдалі (як в матеріалі про Ярослава Джуса та театр «Вавилон»). Тепер дещо про технічні деталі: на сайтах газети та університету електронний варіант так і не вдалось відшукати (станом на вечір 21 листопада), а також не зміг задовольнити допитливості і довідатись про наклад. Хіба це не обов’язковий реквізит для газети?

Сподіваємось, що «Памолодь» дещо оновить свій імідж та протягне більше ніж минулого разу. Спроба номер два однозначно більш вдала і може розраховувати на увагу широкої студентської аудиторії. Крім того, бачимо потребу студентства у власному виданні, тому слід знову консолідувати зусилля для створення єдиної студентської корпоративної газети.