Марійка Розпутна " Людина, в принципі, може ВСЕ..."

Все буде!

                                Доля людини - це її характер.

                                                                                                     І не обставини, а реакція.

      А реакція-завжди від характеру.

Марійка Щасливогодня-Розпутна

        Людина, в принципі, може  все : ходити і по гарячому вугіллі, і по розбитому склу, підійматися  високо в гори і опускатися в глибини непізнаного, створювати прекрасне і знищувати власними відходами все живе навколо, давати нове життя і розпочинати війни, створювати  і руйнувати, писати  книги і спалювати бібліотеки, освоювати космос і  продовжувати використовувати гільйотину …

    Людина, в принципі,  може все. Головне  - бажання і віра у власні сили, рівень виховання і ще де-що … що інколи називаємо «совістю», або «душею».  Макс Отто стверджував: "Найглибшим джерелом філософії людини, джерелом, яке формує, підживлює її, є віра або відсутність віри у людство." Тож, якщо довіряти людині і  людству   та мати чітке переконання, що  можливо досягти чогось значного, тоді і  сформуються  такі  погляди на світ , які будуть знаходитись у гармонії з їхньою довірою. 

     Сприйняття світу залежить від власного вибору, власної точки зору, те що ми називаємо сірим , або краще сказати, зробленим без любові, без певної позитивної енергії ,  відштовхує і  викликає  критику. Сірим може бути  і неякісний безсюжетний фільм, і неприємна  безідейна книга, і безглузда оповідь,  і дія направлена на створення конфлікту, і день без сонця, і  обличчя без посмішки… Але знову ж таки, все залежить від сприйняття нами події, образу, сюжету. Можемо сіре зробити різнокольоровим, якщо придивимося  і сприймемо  це з посмішкою, або не сприймемо  взагалі.  Все – від нашого  бажання бачити  та вміння взаємодіяти з дійсністю.

    Межі між сірим і яскравим з часом не те, щоб стираються, або зникають, а скоріше - змінюються, і те що вчора і сьогодні було жахливе, не  дуже красиве, то через віки  може бути найяскравішою знахідкою, найвизначнішим шедевром.  Або навпаки…

      Коли творчість втрачає свою індивідуальність , воно перетворюється в ремесло, в                             «ширпотреб». Наприклад,  унікальні вишиті українські сорочки розтиражовані на Андріївському узвозі поступово втрачають свою унікальність, бо вишиті не «на нагоду», а так – на продаж …,  а американська лялька Барбі  створювалась, як ексклюзивний витвір мистецтва, приклад ідеальної зовнішності, але згодом стало повсякденним "ширпотрепом"  (ідеал фігури ляльки наштовхує молодих дівчат робити пластичні операції, вирізати ребра, робити довшими ноги, хоч  вченими вже математично  доведено, що з такими параметрами неможливо жити, такі параметри неприродні для "вживання"), а славнозвісна  "Мона Ліза"  Леонарда да Вінчі ,  картина неперевершеної краси,  нині  прикрашає  футболки, бандани, майки, пластикові пакети,  її  унікальність стерлась, вона , на жаль, стала примітивним  фоном. Має бути міра, чітка межа, яку заборонено перетинати… Має бути внутрішнє  прагнення до гармонізації всього що тебе оточує, а найголовніше – до гармонізації власних бажань.

     Уявімо:  кожна хвилина людського існування буде   райдужною, піднесено – грайливою, неймовірно щасливою… щодня  - морозиво і цукерки, щодня  - свято і гойдалки, щодня – салюти і квіти…  І як? А так!  Поступово і це набридне  та  перетворяться у   сірість і буденність.

     Тож, будемо вдячні сьогоденню за радість пізнання власної  неперевершеності,  за сірість  буднів і різнобарвність свят, за сонце вдень і  зорі у нічному небі, за економічну кризу і зростання  рівня мінімальної  пенсії, за  літню задуху  і майбутні морози взимку…Будемо вдячні за власну віру і безвір’я…Будемо вдячні…І, пам’ятаймо, людина може все!!!

     

П.С

 люди люблять:

-коли гріє сонце,

-коли на вулиці йде дощ,

- як пахнуть апельсини і мімоза,

-дивитися на себе у дзеркало,

-їсти шоколад,

-дихати морем,

-обійматись,

- молиться,

-дивуватись,

-діяти і лінуватися,

-плакати, жалітись, але це потрібно-«розрядка»,

-дивитись , як хтось їсть круасан і розуміти, що сам теж такий же їси,

-довго сміятись, обливаючись водою з пляшок,

-купатися в річках по 3 години безвилазно,

-гладити котика чи собачку, прихилятися до її носика і слухати як вони дихають,
- курити на підвіконні вночі,
- сидіти на даху, коли заходить сонце,
- валятись вночі на маківці гори і дивитись на зорі,
- розглядати фотографії,
- слухати казку про Муммі – Тролів,
- читати дурні детективи і Достоєвського,
- гуляти нічним містом, особливо, коли іде дощ,
-  дарувати квіти,
- їсти сніг,
- знайомитись і спілкуватись у «Контакті»,
- дуріти з моїми друзями,
- писати, писати і писати,
- сидіти біля вогнища,
- пірнати з найвищої скелі,
- пускати мильні бульбашки,
- вештатись по незнайомому місту, не знаючи дороги,
- фотографувати людей, коли вони цього не бачать…

        і поки є те, що  приносить   радість,  людина буде щасливою, варто лише зупинитись на мить,  прислухатись до звуків світу і вловити  хвилю щастя, котра понесе у довге плавання життям.