Антон Корнілов "12 чому"

Усі з нас хоч раз задавали питання «чому?».

 Більшість  із нас розуміла, що питає.

І лише одиниці знаходили відповіді…

- Чому? ,– От бачите =)

Спостерігаючи за життям, я помітив, що  не знаходжу відповіді на свої запитання!

- Чому?, – я мовчу=)

Я хочу знати відповіді хоч на деякі із своїх питань!

-Навіщо? ,– О це вже щось нове, свіже…

Чому ми живемо?

–        Бо так сталося історично, не змогли ми себе вбити!

–        Якась песимістична відповідь.

Як щодо такої: ми живемо, бо так запрограмовано Кимось!

Чому ми такі, а не інші?

– Бо інші вважають нас не такими, як вони. Вони антиподи.

А хто вони?

 – НЕ ЗАБУВАЙ КАЗАТИ «ЧОМУ»!!!

А чому я не вмію літати?

– Бо нам це непотрібно! Ми люди, а не птахи! Ми земні істоти, вони - істоти повітря. А взагалі-то ми літаємо! Так. Ми літаємо. Закрий міцно очі, уяви собі чисте поле, поле квітів, розпряв руки, а далі фантазуй, уявляй, мрій, – лети.

Уяви собі, що ти птах, і в тебе будуть маленькі, проте швидкі крила!

Уяви собі, що ти син дракона, і ти будеш мати великі, могучі крила, а замість парфумів від Італійських геїв, від тебе буде пахнути силою, волею та вогнем!!!

Уяви її… і ти побачиш ангела, що спустився до тебе, що осяює тебе своїм світлом. Це світло живить тебе, але ангел вбиває.

Чому квіти зелені?

 – Бо ми бачимо їх зеленими. Наші очі – омана наша. Квіти можуть бути і фіолетовими. Спробуй відчути квітку, і ти побачиш, що візуально однакові, зсередини вони різні!

Чому зло завжди програє?

– Бо зло антипод добра. Зло це радикальна позиція добра. Бо зло і є   добро просто воно ще цього не усвідомило!

А чому люди помирають?

-  Вони не помирають вони йдуть від нас далеко за обрій щоб відпочити, набратися сил. Щоб знову прийти до нас…

А чому ми любимо?

 – Бо тільки так ми здатні існувати. Інші форми та варіанти для нас неприйнятні

Чому ми «наступаємо на граблі?»

 - Бо так ми вчимося… хоча ні, так ми повторюємо собі, що ми не ідеальні. Що ми припустилися помилки. І, поки помилка не буде усунена, ми і надалі наступатимемо на граблі своїх помилок.

А чому я люблю її?

 – НЕ ЗНАЮ!!!

ЧОМУ?

 – Можливо, через те що вона не така як ти! Можливо вона існує поза програмою. Можливо вона і є той ангел, що світить добром, а вбиває тілом та душею. Можливо вона, не сприймається твоїми органами відчуттів, а пізнати її можна тільки відчувши душею. Можливо вона померла! Можливо ти «наступив на граблі».

Але найбільш вірогідним є  та відповідь, що ти ховаєш у своїй душі!

Ти кохаєш її, бо вона твій антипод!!!

Те, що неоднакове – зближує. Вона «раціо» - ти «емоціо». 

Ти живеш у хмарах, вона у справах.

Те, що не поєднується ззовні, обов’язково поєднується у душі!